Rap портал
Главная
Рэп форум
Ссылки
Обратная связь
Соглашение
Новости
> Вечеринки
> Релизы
> Новости
Альбомы в mp3
> Русские исполнители
> Русские сборники
> Зарубежные исполнители
> Украинские исполнители
> Все Рэп Исполнители <
Информация
> Статьи
> Биографии
> Тексты песен
-- Переводы
> Интересное
> Интервью
Архив
>Граффити
> Видео NEW
> Рецензии
Бинокли
Голосуй!!!
Сайт начал активно наполняться альбомами. Проголосуйте в опросе - альбомы каких исполнителей вы бы хотели видеть на сайте. Голосование ЗДЕСЬ.
Подписывайся!!!
Хотите получать уведомления о НОВЫХ АЛЬБОМАХ, акциях портала, важных новостях?
E-mail:

VovaZiL'Vova


Вова Зі Львова

фото VovaZiL'Vova, биография

ДИСКОГРАФИЯ: Скачать бесплатно альбомы VovaZiL'Vova в mp3

VovaZiL'Vova - ЙоЙ #1 (2007)

постер к альбому VovaZiL'Vova - ЙоЙ #1 (2007)

VovaZiL'Vova - Вино, кобіти, патіфон (2006)

постер к альбому VovaZiL'Vova - Вино, кобіти, патіфон (2006)

Биография VovaZiL'Vova:

Оскільки краще за мене, мене знає тільки Бог, а в нього є кілька важливіших справ, біографію я писатиму сам. І бути їй у зв`язку з цим не просто біографією, а Автобіографією! Отож!...

Оскільки краще за мене, мене знає тільки Бог, а в нього є кілька важливіших справ, біографію я писатиму сам. І бути їй у зв`язку з цим не просто біографією, а Автобіографією! Отож!...

30 грудня 1983 року я давав свій перший концерт. Він пройшов вдало, судячи з того що всі, особливо моя мама, дуже тішились. Важив нормально, зріст теж нічо, всі пальці на місці, одним словом - файно!
До трьох рочків, разом з мамою і татом мешкав у мінімальному особняку недалеко від центру міста. Крім нас там мешкали мамині батьки і мамина сестра з сином. На холеру я то пишу - я не знаю.

Остання автобіографія, що вийшла з-під мого пензлика була давно-колись у школі, тому якщо зара щось виглядає не дуже цікаво, то не забувайте будь-ласка, що мені то до дупи! Пацани, які роблять сайт, сказали що мені треба біографію. От я й пишу.

Три роки все було спокійно! У 1986 помер мамин тато, і народилась моя сестричка Тося. Нас стало багато, місця стало мало і ми переїхали у спальний район Сихів. Там було весело! Коли мама йшла у якусь кімнату, я кричав: " де ти? ", вона казала що у четвертій кімнаті, а я кричав:
" а де в нас 4-та кімната? ".

За деякий час мене віддали у дитсадок. Я пам`ятаю лише декілька епізодів. Один з них був таким: ... Тоді я вперше зрозумів, що популярність може бути складною штукою, і часом, через неї доводиться вигрібати. Далі було нецікаво. Потім я пішов у школу. Сталась ця прикрість у 1990 році. Описувати всі 10 років страждань, душевних поневірянь, знущання над дитячою психікою з боку жахливих ( такими були не всі ) вчителів - я не буду. Більшість з них ( вчителів ) були засранцями/ками і не заслуговують бути увічненими в історії завдяки нету і цьому сайту.

Пам`ятаю, якось раз, старші пацани пропонували мені та моєму однокласнику ( Юрка Авдєєв, дай-Боже ) розбити фальшиві $100 в якомусь канторі. За це старшокласники давали типу дорогий годинник CITIZEN ( який в кожному галімому магазині коштував тоді гривень 20 на теперішні гроші ) і срібний перстень ( печатка ), яка загалом коштувала приблизно стільки ж. Мабудь то перший трафунок завдяки якому я міг стати на криву стежинку. Але не став. Якось вся та тема зам`ялася з часом. Потім я ще якось мав необачність сказати одному однокласнику, що якщо він мені не віддасть щось, що був винен, я його поставлю на лічильник А потім піти з іншими однокласниками спостерігати, як один з них мав фізично з`ясувати стосунки з іншим. В результаті цих двох невинних розкладів, класна керівничка на позачергових класних зборах сказала що в класі утворилась... блін, якось так смішно вона це назвала... не то організована банда, не то ще щось таке, і Юра Авдєєв (дай-Боже ще раз ) є " главарьом ", а я типу правою рукою! Мені було смішно, враховуючи, що події ці відбувались, коли я був у 7-ому класі.
А ось тато мій трохи розстроївся. Але тіки трохи. Потім мене остаточно схарили ті зварйовані вчителі і у 8-ий клас я перейшов у сусідню середню школу # 90. Там мені розбили губу через те, що я був новенький ( Тарас Воробець, дай-Боже ), але зрештою, до кінця школи з однокласниками було все рівно. Дехто є моїми близькими друзями.
Нє, тіки один. Олесь a.k.a. G.Dark. (Whassup?!) Я відразу почав грати в баскетбол. Спочатку в одній секції, потім в молодшій команді Медичного інституту, а потім і в тренера А. В. Ковтуна ( R. I. P. ). Хотів їхати в Америку, грати за якусь хай-скул, потім коледж, а потім в ЕнБіЕй. А ще краще, відразу з хай-скул в NBA, як Кобі. То всьо звичайно лишилось мріями і планами, бо 2 можливості їхати в US після 11 класу накрились мідним тазом. Зато Мітік і Любчик таки попхнули за Океан, при тому що і того і того в баскет привів ніхто інакший як VZL.

Протягом 11-ого класу я зустрічався з дівчинкою Ксютою ( привіт Лялечка ). Через неї попхнули до Києва. Дружно скажемо їй ДЯКУЮ. Правда вже під час вступних іспитів ( вона в Карпенко-Карого, я до Поплавського ) ми розішлись. Але лишились в хороших стосунках!
Я вступив. ( Mix Mix дякую! ) Прожив 1,5 р. в гуртожитку потім з періодичністю раз в рік, півтора міняв квартири, які за винятком одного разу винаймав кубино-львівскою дупою Адріаном ( Como estas? ). Ще в гуртожитку, ми з ним почали робити музику для моїх текстів. Може колись я викладу ті дві пісні тут на сайті, і ви всі будете довго сміятись.

Тут ось з`явилась ідея не друкувати всю цю фігню, а просто відсканувати і в такому вигляді вставити в сайт. Почерк нормальний?
Чи до дупи? Тіки чесно!

Так, з 3-ого, вроді, класу по 8 включно, я співав і танцював у вокально-хореграфічному ( а згодом і зразковому ) ансамблі «Рушничок». У 94-ому ми були в Угорщині, відразу після неї у Франції, потім в Данії і Туреччині. Ну і в Польщі регулярно – раз в рік. Хороший був час! Я був закоханий то в одну, то в іншу дівчинку і всі пов`язані з цим розклади робили моє життя несеним і не давали мені розслаблятись.

Ну, значить попхнув я в Київ. Ага, про це я вже писав. На першому курсі працював адміністратором на « Інтері ». Подивився кілька разів, як ведучі сидять на монтажі, пишуть розкадровки і зрозумів, що ведучим бути не хочу! ( А вчився я, доречі, на диктора і телеведучого ). Але на
2-ому курсі я вже не працював на « Інтері » і можливо тому, захотів-таки бути ведучим. Почав писати різні телевізійні проекти. Ходити з ними по різних телеканалах. Ніде мене не хотіли. Так само відбулось на М1. Коли я приніс концепцію, а потім і сценарій проекту « RAPетиція », головний, на той момент, режисер сказав що все гуд, але НЕФОРМАТ.

Проте запропонував затруднити мене якимось адміном або асистентом. Після місяця і тижня видзвонювань, звільнилась посада адміністратора на програмі «Хорошоу » . Пронапрягався я мінімально 9 місяців на тому «Хорошоу », познайомився за той час з різними людьми, зокрема з Ромою Веркуличем ( Дай-Боже!), з яким ми все-таки добили керівництво каналу з хіп-хоп проектом. Доречі сьогодні, 17.08.06, коли я пишу цю автобіографію, в ефір вийде « VovaZiL`vova » # 50!

Протягом тих шести років що я в Києві, я постійно писав тексти пісень.
З музикою було в основному туго, але я завши налаштував себе на те, що краще я буду писати тексти і коли з`явиться музика, в мене все буде файно, ніж я буду не писати тексти, бо нема музики і вона « музика » з`являлась! Більше того, оскільки Адріан мав трохи апаратури, ми ту всю холеру, яка виходила відразу й записували! Потихенько збирався матеріал на альбомчик. Починаючи з 2001, я щороку планував його випустити. Дай-Бог він вийде за кілька тижнів – місяць, у вересні, і ми то всьо приурочили до 750-ліття Львова. Вчора записав ( дописав ) весь свій вокал для нього, в неділю маємо записати бек-вокал. Файний виходить альбом! Не такий ( слава Богу ) яким він міг вийти у 2001, - з того часу там жодного треку не лишилось. Кілька пісень з 2003, і решта 2004-2006рр..

Ото таке! Подальші події з життя Вови зі Львова мабуть будуть висвітлюватись у розділі Новини.
Всім МИР. Любіть себе і тих/те що навколо.
 
Счетчики

 
   
 

© 2006-2011. All Rights Reserved.